За лаштунками секс-терапії. Етичні аспекти та дилеми в роботі сексолога – психолога

Впродовж останніх років зростає попит на послуги сексологів - психологів, разом з цим сексологія як психологічна спеціалізація має суттєвий розвиток. В цій статті я хочу підняти тему ключових етапів психотерапевтичного процесу, а також етичних аспектів та труднощів, з якими зустрічається і клієнт, і сексолог.  Сподіваюсь, це буде сприяти більш чіткому розумінню того, як саме відбувається терапія сексуальних дисгармоній і як достягається бажаний результат.

Психотерапія сексуальних проблем – це процес, у ході якого сексолог – психолог допомагає клієнту чи парі розібратися з причинами виникнення труднощів в сексуальній сфері й розробити стратегії їхнього подолання. Цей процес може включати різні підходи, залежно від конкретної ситуації та потреб клієнта. Розглянемо основні етапи та методи психотерапії сексуальних проблем.

 

Етапи

1. Звернення

На першому сеансі сексолог знайомиться з клієнтом чи парою, щоб визначити їхні потреби та очікування. Зазвичай обговорюються основні питання щодо сексуального життя, динаміки відносин та специфіки проблем. Звертаються, як привило, із наступними проблемами:

• Різні вподобання
• Непорозуміння
• Порушення лібідо (підвищений або знижений потяг)
• Проблеми з еректильною функцією
• Передчасна еякуляція
• Труднощі з оргазмом
• Больові відчуття під час статевого акту (диспареунія)
• Неповне чи порушене сприйняття своєї сексуальності

2. Збір анамнезу

Сексолог-психолог проводить детальну розмову, щоб з'ясувати, коли виникли проблеми, що могло вплинути на їх розвиток, а також зібрати інформацію про фізичний та емоційний стан клієнта.  Це важливо для розуміння контексту та причин сексуальних проблем.

3. Визначення цілей терапії

 Спільно з клієнтом сексолог встановлює цілі терапії,  формується запит, тобто той бажаний результат, якого прагне досягти клієнт або пара. Запит потрібно відрізняти від проблеми. Наприклад, проблемою може бути різні сексуальні вподобання, через що пара свариться, а спільний запит на терапію – знайти компроміс або розвити навички спілкування з партнером(ою).

4. Методи та техніки

Сексолог може застосовувати різні методи та техніки, включаючи психологічні підходи, роботу з тілесними відчуттями та тренування нових навичок. Ефективними напрямками психологічної допомоги сексуальних дисфункцій є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), гештальт–терапія, клієнт-центрована психотерапія, тілесно–орієнтована психотерапія, нейролінгвістичне програмування (НЛП), гіпно-терапія та інші. В якому б методі не працював ваш спеціаліст, важливо, щоб він мав додаткову спеціалізацію з сексології.

5. Обговорення та зворотний зв'язок

У ході сеансів обговорюються думки, почуття та відчуття в тілі, пов'язані із проблемою, що може включати:

• питання згоди та кордонів у відносинах
• сексуальні уподобання та іграшки
• стримуючи фактори такі як страхи, сором, образи
• спілкування з партнером про сексуальні бажання, потреби тощо

Сексолог надає зворотній зв'язок та рекомендації, що засновані на обговоренні. Деякі терапевти використовують спеціальні діагностичні інструменти, такі як опитувальники або тести для оцінки рівня сексуальної функції, а також рівня депресії, тривожності та інших психічних станів. Це допомагає зрозуміти, як внутрішні та зовнішні чинники можуть впливати на сексуальне здоров'я.

6. Укладання домовленостей та планування наступних кроків

Сеанси закінчуються обговоренням того, що вдалося досягти, та плануванням наступних кроків. Це може містити домашні завдання або теми для вивчення до наступної зустрічі. Так як багато сексуальних проблем пов'язані з емоційними труднощами чи конфліктами у стосунках, важливо, щоб обидва партнери були залучені до процесу.

7. Хід терапії та відстеження прогресу

Окрім розмовної терапії, яка складається з когнітивного, емотивного та поведінкового шарів, протягом терапії (залежно від проблеми) сексолог може запропонувати спеціальні додаткові вправи, наприклад практикувати техніки релаксації для зменшення тривожності, вправи для підвищення чутливості та усвідомленості під час сексу, змінювати техніку статевого акту або тренування м'язів тазового дна. Важливим аспектом є моніторинг досягнутих результатів. Терапевт та клієнт можуть регулярно оцінювати, як розвиваються стосунки та змінюються сексуальні функції, що дає можливість коригувати підхід у разі потреби.

Етика

Сексологічний процес вимагає високого рівня професіоналізму та етичності. Важливо створити атмосферу довіри та безпеки, щоб клієнт міг відкрито обговорювати свої проблеми та занурюватись на глибинну своєї сексуальності та стосунків. Етичні засади допомагають спеціалістам забезпечити максимально ефективну допомогу, а також захистити інтереси клієнтів.

Незалежно від специфіки запиту клієнта, психотерапія ґрунтується на принципах лікарської етики, а саме:

• «не нашкодь»
• «твори благо»
• «дотримання обов'язку»
• «повага прав і гідності людини й до автономії клієнта»
• «надання допомоги»

Етику психотерапії слід розуміти виключно в контексті безпосередніх стосунків – контексті, що включає повагу до особистості (цінності, потреби, погляди), її культурального походження і соціальні особливості терапевтичної ситуації. Безперечно, що кожен терапевт розробляє власну схему прийняття рішень, спираючись на власну мораль, професійний досвід, підтримку та вимоги організації та/або свого професійного об’єднання, нормативно-правові акти, особливості вирішення етичних дилем у соціумі тощо.

 

Дилеми та складні питання сексолога - психолога

“Психотерапія – процес, в якому одна недосконала людина намагається допомогти іншій недосконалій людині” (Carl Rogers).

Робота сексолога-психолога включає безліч складнощів і дилем, які можуть виникати як у професіонала, так і його клієнтів. Ось деякі з них:

1. Етичні питання

Сексологія перебуває на перетині різних культурних, релігійних та особистих переконань. Психологи можуть зіштовхнутися з етичними проблемами, коли особисті погляди конфліктують із потребами клієнтів. Наприклад, робота з клієнтами, сексуальні переваги яких є вкрай перверсивними. Тут може виникнути внутрішні протиріччя у спеціаліста, адже важливою умовою психологічної допомоги є позитивне неупереджене ставлення до клієнта. Особливо важко зберігати цей фокус, коли клієнт починає себе неадекватно поводити (вимагає негайного результату, скидає фото геніталій, агресивно себе поводить тощо). 

2. Робота в межах власної експертності та спрямування до інших спеціалістів

Багато клієнтів звертаються за допомогою, маючи коморбідність, тобто супутні захворювання чи розлади, такі як тривожність, депресія, межовий розлад особистості та інше. Для ефективного вирішення цих питань сексолог-психолог повинен мати широку базу знань у сфері сексології, психології й основах психіатрії. Інколи доводиться залучати фахівця іншої спеціалізації, тобто порадити додатково звернутись до психіатра/уролога/андролога/ендокринолога.

3. Питання методології

Що важливіше: протокол чи інтуїція?

Консультанти-початківці, як правило, спираються в своїй роботі на заготовлені техніки, але з досвідом стає більш зрозумілим, що вправи - це лише допоміжний спосіб. Терапевтичний ефект надають присутність й «зануреність» в душу клієнта. Мистецтво полягає в налаштуванні до потреб не тільки клієнта, а й терапевтичного стосунку в цілому, з метою визначення що, коли і як робити. Цей процес менше полягає в застосуванні технік, а більше стосується знаходження способів буття разом з клієнтами: зацікавленість, співпереживання, турбота, терплячість і виклик. Це і є терапевтичний альянс  - база для ефективної роботи. Взаємне переплетення фаховості (знання, навички і техніки) і особистості (власна історія, переконання/цінності і втілений життєвий досвід) терапевта. Дуже часто верхній шар запиту, тобто проблема, з якою звертається клієнт, не є головною причиною незадоволення, але є лише верхівкою айсбергу.

4. Кордони в процесі терапії

Психотерапевти зобов'язані діяти, беручи до уваги специфічну природу стосунків, які будуються на довірі і певному ступеню залежності клієнта від психолога-сексолога. Існують випадки, коли один з учасників психотерапевтичного процесу намагається спокусити іншого. Сексуальні стосунки між психологами і клієнтами категорично заборонені. Будь-яка форма зловживання є етичним порушенням, відповідальністтю, що лежить виключно на психологові.

 

Проблеми та дилеми клієнта:

1. На що звертати увагу при виборі фахівця? Що важливіше дипломи и чи відгуки?

Особистість терапевта – головний психотерапевтичний інструмент. Практично всі методи психотерапії та майже всі терапевти мають спільні етичні погляди у тому, що ставлення до клієнта важливіше, ніж теоретичні знання та техніки. Якщо спеціаліст із 20-річним досвідом виснажений й вигорів, він принесе менше користі, ніж  мотивований допомогти студент.  Визначено загальні чинники перебігу допомоги та її результативності, які включають: досвід роботи, особистісні якості психотерапевта, орієнтацію на професійні стандарти, належність до певної школи, професійні, особисті цінності та власні етичні переконання.

2. Як відкритись та розказати про інтимні проблеми незнайомій людині?

Сексологія часто сприймається як "тема табу", і багато клієнтів можуть відчувати страх перед засудженням або стигмою. Це може ускладнити процес відкриття та чесного спілкування, що у свою чергу впливає на ефективність терапії.

Почувати себе в безпеці в рамках психотерапії – одна з найважливіших потреб клієнтів, тому професіонал знає, що говорити на делікатні теми важко, і завжди допомагає у цьому. Клієнту повинна бути надана можливість на власний розсуд вирішувати і давати свою усвідомлену згоду щодо його бажання залучитись до консультування і право вільного вибору вийти з терапевтичного процесу без остраху, що будуть вчинені якісь дії проти нього чи порушена конфіденційність. Сексологи зобов'язуються не розкривати інформацію без дозволу клієнта, за винятком випадків, коли існує загроза життю чи здоров'ю.

3. Онлайн або очно?

У сучасному світі все більшого поширення набувають онлайн-сеанси. Ми всі звикли до того, що до лікаря треба йти у кабінет. Але лікар-сексолог та психолог-сексолог – то два абсолютно різні поняття. Психологу-сексологу не треба вас оглядати, торкатись чи перевіряти тиск/пульс. Йому достатньо вас бачити і чути. Так само і вам у будь-якому випадку потрібно бачити і чути фахівця. Головним у питанні вибору фахівця є його кваліфікація. Якщо вам більше подобається «живий» контакт і вам пощастило знайти необхідного сексолога у своєму місті, то питання знімається. А як такого нема? Онлайн-консультування вимагає від спеціаліста дотримування тих самих етичних принципів, як і очне. Додатково сексолог забезпечує якісний захист даних.

Висновок

Психотерапія сексуальних проблем – це складний та багатосторонній процес, який вимагає часу, терпіння та найчастіше відкритого спілкування як з боку клієнтів, так і з боку терапевта. Підтримка та розуміння в цьому процесі можуть значно покращити якість інтимного життя та зміцнити відносини. Важливо пам'ятати, що кожна ситуація є унікальною, і підхід до терапії має бути адаптивним до потреб та обставин конкретної людини або пари.

Список використаної літератури:

1. Карл Роджерс, Новітні підходи в психологічній практиці 2015. - 200 с.
2. Ethical Dilemmas in Psychoterapy, Samuel J.Knapp, Michael C. Gottlieb and Mitchell M.Hadelsman 2015.? 87-93
3. Б.М. Ворнік, Є.В. Кришталь, Сексологія і сексопатологія 2023. – 631 с., 16-18
4. Джозеф Вайсс, Як працює психотерапія. Процес та техніка 1998. – 240с., 33 - 34