Вплив либідо на життя

Анотація

Існує багато причин зниженого либідо, і, звісно ж, одним із основних факторів є гострий та хронічний стрес, в якому ми перебуваємо тривалий час.

Мета статті: продемонструвати взаємозв'язок між цими поняттями і важливість вирішення внутрішнього конфлікту.

У кожної особистості є лібідо і мортидо -це два основні інстинкти, які повинні бути збалансовані та спрямовані на творення для нормального функціонування. В іншому випадку, це може призвести до деструдо - руйнування, агресії та депресії.

У сучасному світі, коли енергія Мортиди панує, на жінках покладена Велика Місія - продовжувати життя! І це не тільки стосується продовження роду, а саме створення енергії життя - либідо. Саме ця енергія є стимулом та мотивацією для життя наших чоловіків і всього людства.

Вступ

Сьогодні червона помада стала класикою та майже у кожної дівчини є в косметичці. Вона служить акцентною деталлю, підкреслює елегантність і робить образ яскравішим. Однак мало хто знає, що у свій час красний колір на губах був символом непокірності, свободи і перемоги. Під час Другої світової війни помада допомагала у боротьбі з нацизмом і піднімала бойовий дух.

Жінки країн-союзниць почали використовувати червону помаду як символ протесту проти німецької окупації. Знаходячись на сотні кілометрів від лінії фронту, вони таким чином піднімали рівень патріотизму та бойового духу, відчували власну силу і здатність перемогти ворога.

Значущу роль у просуванні червоної помади як невід'ємного елемента боротьби з нацизмом відіграла підтримка уряду. Навіть була запущена кампанія "Краса - твій обов'язок", одна з найбільш культових і успішних воєнних промоакцій, яка сьогодні, безумовно, викликала б протест.

Кампанія супроводжувалась лозунгами "Губна помада - ваша зброя, а ви - солдати тилу". Уряд підкреслював, що косметика так само важлива для жінок, як тютюн для чоловіків, і Уїнстон Черчілль виступав за виділення помади за потребою, а не за талонами. У той час, як Гітлер категорично забороняв її використання німецьким жінкам.

Повідомлення, яке передавали кампанії, було близьким і зрозумілим для жінок, тому червона помада швидко стала символом військового гламуру та засобом підвищення патріотичного духу, підтримуючи енергію либідо.

Терміни "Либідо і Мортидо" прийшли завдяки Зигмунду Фрейду - батькові сучасного психоаналізу. За Фрейдом, у людини є два основних інстинкти: либідо і мортидо. Перше - це тяга до життя, друге - деструктивний елемент.

У психології либідо - це не лише сексуальне бажання, але й інстинкт підтримки життя та творчої енергії. Перший раз термін був введений у 1868 році М. Бенедиктом, коли він використовувався лише для позначення сексуального приваблення. Фрейд стверджував, що через либідо розвивається та зростає людина, і саме воно є причиною дій та бажань.

Мортидо - це протилежність либідо, виражена в свідомому прагненні людини до руйнування власної особистості на будь-якому рівні: психологічному, фізичному, соціальному. Ця тенденція також може бути названа противагою інстинкту виживання, який є характерним для будь-якого живого організму.

Отже, либідо - це саме переживання руху енергії.

Фізіологічно мортидо проявляється у сповільненому метаболізмі, зниженні імунної активності та зменшенні виділення гормонів. Відбувається дисбаланс ендорфінів та енкефалінів, що призводить до тривалої депресії. За неможливості задовольняти основні потреби організму, замість ендорфінів - гормонів щастя, виробляються енкефаліни, які спричиняють відчуття туги, тривоги та пригніченості.

Либідо не зникає нікуди. Первинна сексуальна привабливість в сучасному соціальному світі частково просто сублімується, перетворюючись на активну діяльність, творчість, дружбу, спорт і таке інше. Але воно також може бути заблоковане, і тоді людина переживає апатію, втрату енергії та інтересу до життя. Блокування либідо часто відбувається при переживанні психотравмуючої ситуації, коли дитині (або дорослому) не дозволяють реалізовувати своє либідо. Просто кажучи, їм забороняють виражати свої почуття, думки, обмежують свободу дій, покарають, змушують або обмежують обставинами.

Коли заборони надто сильні, либідо прагне руйнувати обмеження і перетворюється в мортидо - енергію руйнування. Воно може виявлятися як прямо в агресивному та руйнівному поведінці, так і у сублімованому вигляді, наприклад, у перегляді фільмів з насильством, у зайняттях екстремальними видами спорту (мортидо, спрямоване на себе), у вербальній агресії в соціальних мережах тощо. Проте мортидо також може бути придушене. Враховуючи, що агресивна та саморуйнівна поведінка зазвичай засуджується суспільством, придушення мортидо, в свою чергу, може призвести до розвитку психосоматичних захворювань, втрати інтересу до життя, зменшення сексуальної привабливості і так далі.

У транзакційному аналізі виділяється цілий сценарій, який звучить як заборона - "не живи". Цей сценарій свідомо або несвідомо дуже часто закладається дитині в дитинстві. Таким чином, можна припустити, що при активному виявленні Мартидо, особливо у людей із цим сценарієм, з'являється внутрішня несвідома установка до руйнування і смерті. Таку тенденцію можна спостерігати в нашій ментальності під час виходу на пенсію, особливо в великих містах. Пожила людина опиняється сам на сам і її єдиним спасінням стає телевізор і обговорення особистого життя сусідів у дворі. Людина перестає жити своїм життям, зникає інтерес, лібідо знижується, Мортида зростає - людина гасне. На прикладі Європи середня тривалість життя вища, і це пов'язано не тільки з меншим рівнем стресу і вищим рівнем життя, хоча ці фактори безпосередньо підтримують лібідо, таким чином, на психоемоційному рівні інтерес до життя зберігається довше, а, отже, і бажання жити.

Висновки

Лібідо - це енергія, завдяки якій ми відчуваємо життя, живемо і створюємо нове життя, нові творіння.
Мортида - це внутрішня сила, енергія, яка викликає у людини бажання руйнувати, вбивати, здійснювати насильство. Це прагнення до смерті, гнів, прояв агресії у різних формах.

Оскільки жінка є творцем життя, особливо важливо підтримувати в собі лібідо, саме ця енергія надає сили і бажання жити.

Джерела:

1. Фрейд З. Психоаналітичні етюди / Укладачі: Д. І. Донський, В. Ф. Круглянський; Післямова В. Т. Кондрашенко; Худож. оформлення М. В. Драко. — Мн.: ООО «Попуррі», 1999. — 608 с.
2.https://metamorfosi.eu/blog/libido
3.https://elle.ua/ru/ludi/novosty/kak-vo-vremya-vtoroy-mirovoy-voyni-krasnaya -pomada-stala-simvolom-soprotivleniya/
4.https://dzen.ru/a/ZCcuixf-3A154QL