Поліаморія чи полігамі? Минуле чи кохання майбутнього?
- Я хотів би спробувати вільні стосунки, - говорить Натан. - Вільні - це ... – Це коли за згодою партнера можна заводити стосунки на стороні. Чесно. Відкрито. Без зрад. Серце стискається та кровоточить. Я дивлюсь у вічі чоловіка і ставлю єдине запитання: - Чому? Десять років у шлюбі. Тринадцять років у стосунках. Ми разом із дев'ятого класу! Самооцінка стрімко летить униз і з тріском розбивається. Мій чоловік мене не хоче. Точніше, хоче, але не тільки мене.
О.Джокер «Вільні відносини», 2022 р.
Анотація
Часто терміни «полігамія» та «поліаморія» плутають і помилково використовують як взаємозамінні. Але в їхньому понятті закладено різний контекст. Вони практикуються дуже по-різному. У цій статті буде порівняння полігамії з поліаморією.
Вступ
Наша культура формує систему цінностей, настанов, заборон, прикладів поведінки, статеві моделі, ритуали залицяння та сексуальні техніки, що засвоюються в процесі виховання, копіювання, виконання свідомих дій і впливу несвідомих суспільних процесів. Складність і неоднозначність взаємозв'язку між сексуальністю і культурою полягають у тому, що остання не є статичною – вона розвивається, змінюється, еволюціонує, впливаючи на сексуальність і сексуальну поведінку. Ступінь важливості та необхідності самих стосунків, запропонованих нам суспільством, необхідний далеко не всім.
Нижче описано моменти, які відрізняють поліаморію від полігамії, плюси і труднощі в поліаморних і полігамних стосунках.
Основна частина
"Нормальна пара", "правильні стосунки" і "це природно" – слова, які вживають у суспільстві, коли говорять про романтичні стосунки. Це певний конструкт, який люди мають залежно від географії життя, ментальності чи релігійності. У більш прогресивному та вільному суспільстві ці рамки гнучкіші і вибір варіантів стосунків стає значно різноманітнішим.
Велика ймовірність, що в майбутньому стосунки змінюватимуться до невпізнання і ми відмовимося від наших сьогоднішніх уявлень про них.
У далекому минулому полігамія – як форма шлюбу, за якої дозволяється мати більше одного з подружжя – була нормою.
Моногамія стала процвітати, коли наші предки почали вести осілий спосіб життя. Завдяки їй прабатькам, наприклад, було простіше ділити нажите майно між своїми дітьми.
Пізніше вже в XIX столітті на зміну поняттю "моногамія" прийшло поняття "романтичне кохання". За часів хіпі у XXI столітті світ почув про "вільне кохання". Люби, кого хочеш, а не того, кого диктують правила.
Принцесі пропонують вийти заміж два принци, чому їй треба обирати одного? А що, якщо кохати не одну людину, а кількох одразу? З такими питаннями зустрічаються ті, хто вступає в полігамні або поліаморні зв'язки.
Прагнення людини мати якомога більше сексуальних партнерів учені пояснюють фізіологією та інстинктами. У 1955 році етолог Френк Біч, який вивчав поведінку щурів, провів паралелі з поведінкою людей і виникненням сексуального бажання. Він дослідив, що зміна партнерів посилює лібідо завдяки активному викиду дофаміну. Природне прагнення самців залишити якомога більшу кількість нащадків від різних самок і знайти партнерку з найкращими для виживання генетичними характеристиками дещо трансформувалося і в людині. Внутрішні інстинкти в людей збереглися, але з'явилися нові суспільні норми, що обмежують постійне бажання.
Полігамія – це стосунки, у яких в одного з партнерів є кілька інших партнерів. Історично полігамією вважається наявність кількох дружин/чоловіків, а в сучасному трактуванні зараз – це секс із різними людьми, з якими може не бути близьких стосунків.
Це може бути нерівноправна форма шлюбного стосунку, наприклад, коли лише чоловік має коханку чи коханок, тоді як дружина не має інших партнерів, або навпаки. Чоловіча полігамія часто виправдовується суспільством, а жіноча більшою мірою засуджується. Дослідження стверджують, що жінки так само полігамні, але доки "еталоном" буде образ зразкової матері, домогосподарки, жіночу полігамію соромитимуть і критикуватимуть.
Поліаморія – це романтичні, любовні та сексуальні стосунки з більш ніж з однією людиною одночасно з відома і згоди всіх залучених сторін. Поліамори можуть перебувати у шлюбі з однією людиною і бути у вільних стосунках, маючи романтичні зв'язки з кількома іншими. У поліаморних стосунках можуть брати участь партнери різних сексуальних орієнтацій. Поліаморні стосунки можуть бути як із сексом, так і без. Основний сенс – у близьких стосунках.
Саме домовленості на основі поваги і довіри – основні відмінні риси поліаморії. Часто її називають філософією стосунків, коли йдеться про поліаморію як про форму етичної немоногамії, на відміну від полігамії.
Такий вид стосунків останнім часом набув популярності в усьому світі, коли люди з різною сексуальною орієнтацією стали отримувати більше свободи, а також завдяки сексуальній едукації, коли все, що крилося за "7-ма замками" стало очевидним.
Від полігамії поліаморія відрізняється тим, що в поліаморних стосунках обов'язкові принципи чесності, рівноправності та згоди, тобто етичність. У полігамії таких принципів немає.
На мій погляд, поліаморні стосунки підходять не для всіх, оскільки "людина – це клубок комплексів, суспільної думки і зручного існування...".
Кожен із нас повністю належить тільки собі. Не можна когось вважати своєю власністю. Кожен із нас відповідає за своє життя, визначає свої потреби і піклується про їхнє задоволення. Ми не можемо зливатися і жити життям свого партнера, а наявність коханця/коханки зовсім не означає, що наш шлюб буде довгим і щасливим.
У своїй книзі "Why It's OK to Not Be Monogamous" професор філософії Університету Санта-Клари, Джастін Кларді пише, що вже певний час поліаморія фактично перебуває на підйомі, навіть незважаючи на "суспільний осуд". Останніми роками поліаморія стає дедалі популярнішою. Наприклад, 2021 року 4-5% населення США практикували поліаморію. Опитування 2019 року показувало, що 7% британців у той чи інший період часу свого життя перебували в поліаморних стосунках за обопільною згодою.
Про плюси в полігамних стосунках:
- полігамія дає змогу партнеру, який не задоволений стосунками, закривати потребу інтелектуальну, духовну, сексуальну за допомогою іншої жінки/чоловіка замість того, щоб вимагати від дружини/чоловіка змінитися. У цей час залишаючись у стосунках, не вимагає повної свободи і розлучення.
Про труднощі полігамних стосунків:
- час і гроші, увагу, турботу, секс, які могли б діставатися тільки Вам, доводиться ділити з іншими жінкою/чоловіком;
- доводиться весь час боротися з ревнощами, приховувати їх, щоб не втратити прихильність партнера;
- необхідність ділити свого партнера з кимось позбавляє відчуття унікальності та незамінності, падає самооцінка;
- доводиться приховувати від суспільства, що відбувається насправді, надягати маску "все добре". Стосунки існують, а таємниця залишається таємницею, хоча "зазвичай" про неї знають, але не хочуть усвідомлювати. І "жили вони довго і щасливо..."
Про плюси в поліаморії:
- чесність, тут немає місця зрадам, важлива ментальна безпека кожного з учасників;
- свобода, часто люди у стосунках бояться навіть поговорити з людьми , друзями протилежної статі. Іноді помічаю, що в людини є близький друг дитинства, вони все життя разом, і тут з'являється партнер і забороняє спілкуватися або обмежує цей контакт;
- поліаморія – це як спосіб навчитися терпимості, роботі зі своїми емоціями, відкритості;
- досвід проживання інтимного зв'язку одразу з кількома партнерами зменшує почуття провини, страх бути розкритим, з'ясування стосунків, заподіяння болю тим, кого любиш;
- поліаморія – це не стільки секс, скільки бажання більшої емоційної близькості. Багато поліаморів кажуть: "Справа не стільки в сексі, скільки в розмові".
Про труднощі в поліаморних стосунках:
- складність знайти партнера, який розділяє і має такий самий погляд на стосунки. У поліаморних людей може бути камін-аут або його відсутність, важко розповісти про це, наприклад, своїм друзям, рідним;
- є сексизм: якщо чоловік скаже, що він поліамор, то до цього, часто, поставляться більш "нормально", ніж якщо це скаже жінка. Поліаморні дівчата стикаються зі слатшеймінгом;
- складність поліаморії полягає у збільшенні обсягів уваги, коли з'являється ще один значущий партнер;
- з юридичного погляду, у стосунках із трьома рівноправними партнерами Ви не можете укласти шлюб. Хоча, 2020 року місто Сомервілль у штаті Масачусетс (США) юридично визнало поліаморні стосунки як домашнє партнерство, змінивши визначення стосунків як "утворених двома людьми" на "створювані людьми", тим самим надавши учасникам поліаморних стосунків юридичні переваги.
Висновок
Міф – якщо ви по-справжньому когось кохаєте, то неодмінно втрачаєте інтерес до всіх інших, а якщо все ж відчуваєте сексуальний або романтичний потяг до будь-кого, окрім свого партнера, значить, не любите його повною мірою. Протягом століть цей міф зробив нещасними дуже багатьох: від каблучки на пальці статеві органи не віднімаються.
Часто людей, які вважають себе досить прогресивними, шокує філософія свободи поліаморів. Хоча все нове, завжди викликає море осуду і критики. Раніше і цивільний шлюб вважався чимось дуже неприйнятним... У суспільстві є думка, що справжнє почуття любові не можна поділити на кілька об'єктів і тому полігамія це норма, коли задоволена фізіологічна потреба в інтимному зв'язку і другий партнер "ні про що не здогадується", а поліаморні стосунки – це утопія. Згідно з новими тенденціями в суспільстві, форма сімейних стосунків, таких як інститут шлюбу, наразі переживає кризу, що й стало однією з причин появи нових чесних і прогресивних форм кохання.
Список використаних джерел
- Седих К., Зозуль Т. Сексуальність: психологія, біологія, культура: навчальний посібник. Полтава: Астрая, 2021.
- Justin L. Clardy Why It's OK to Not Be Monogamous, New York, Tailor&Francis, 2023
- Anapol D. Polyamory in the 21st century: Love and intimacy with multiple partners. Lanham, MA: Rowman & Littlefield Pub., 2012.
- Janet W. Hardy, Dossie Easton The Ethical Slut, Third Edition: A Practical Guide to Polyamory, Open Relationships, and Other Freedoms in Sex and Love, Clarkson Potter/Ten Speed, 2017
- Polyamory Is On The Rise And Society Should Be More Accommodating, Research Argues- DR. RUSSELL MOUL, OCTOBER 22/2023