Коханий, ми будемо батьками!

Коли у подружжі з´являється перша дитина, воно проживає перехідний етап. Він вважається нормативною сімейною кризою, оскільки потрібно переадаптуватися від життя ¨удвох¨ до тепер “у трьох”. Тобто – все добре і природньо.

   Тепер парі потрібно буде:

• реорганізувати сім'ю під виконання нових обов´язків;
• в питаннях догляду і виховання – знаходити баланс, щоб одночасно і забезпечувати дитині безпеку, і заохочувати її пізнавати та вивчати світ;
• встановлювати свій батьківський авторитет в здоровий спосіб;
• кожному із подружжя потрібно буде наперед переузгодити свої особисті і сімейні цілі та плани.

 

   Вагітність і внутрішньоутробна дитина

   Вже на етапі, коли жінка вперше вагітніє - починається процес становлення зрілої материнської і батьківської позиції щодо дитини в утробі (ціль - інтуїтивно відчувати її потреби, безумовно приймати її, взаємодіяти з нею через її сигнали). Подружжя має вже почати спільне життя з дитиною, яка ще формується в утробі.

   Майбутній мамі потрібно:

• переглянути усі свої життєві сфери (цілі, кар´єру, стосунки з оточуючими, спосіб життя і т.д.)
• впоратися зі стресом через майбутні можливі зміни.

   Факторами стресу можуть бути:

• збільшення рівня відповідальності,
• втрачені кар´єрні можливості,
• зменшення чи припинення участі у соціальному житті,
• інтелектуальне перенавантаження медико-психологічною інформацією, зокрема, про різноманітні ризики при родах і патології
• та інші індивідуальні переживання жінки.

   Через це все майбутня мама може почати ігнорувати свою інтуїцію і покладатися лише на слова медиків, оточення чи внутрішніх тривог. Це заважає їй використовувати свої внутрішні ресурси, більше “відчувати” дитину і формувати свою власну материнську зрілу позицію.

 

   Психолог може, користуючись певними протоколами і техніками, допомогти жінці:

• знизити вплив на неї вищеперерахованих факторів;
• встановити контакт зі своїм внутрішнім станом і вийти на новий рівень усвідомлення себе - як повинна проходити її вагітність і якою матір´ю вона хоче і може бути;
• за потреби можна працювати над усвідомленням клієнткою нової себе і над її внутрішніми протиріччями – “хто вона є насправді і якою хотіла би бути, ..що має і що хотіла би мати; вияснити причини незадоволення собою, життям і стосунками із оточуючими” [2, с.156];
• дійти до такого стану, щоб зануритися в процес виношування дитини;
• часто є потреба в корекції материнської мотивації народження дитини. За певними дослідженнями вчені виявили зрілу мотивацію лише у 6% вагітних (дитина – це самостійна цінність, а не засіб для закриття власних цілей і потреб).

 

   Щодо формування батьківської зрілої позиції у мужчин, то психолог може допомогти:

• встановити контакт із внутрішньоутробною дитиною, так як для мужчин це тяжче. Хоча спостережено, що саме на батька дитина реагує найбільш очевидно (його рука на животі, голос тощо);
• допомогти подружжю включити батька до системи стосунків “мама-дитина”. В іншому випадку мужчина відчуває в своїй сім´ї порушення балансу в стосунках і через відчуття тривоги може почати шукати “розраду” поза сім´єю (на роботі, в друзях, зрада і т.п.). Тоді стосунки у подружжі можуть погіршитися або зруйнуватися.

   Контакт батька з внутрішньоутробною дитиною є вагомим і через те, що це допомагає дружині успішно формувати свою материнську зрілу позицію.

   Сексуальне життя пари, зазвичай проходить без змін і, навіть, може ставати активнішим в середині вагітності. Якщо немає особливих медичних умов, пара може не переживати допоки це не створює дискомфорт самій жінці. Проте слід підбирати таку активність, щоб живіт жінки міг бути розслабленим.

Після народження дитини

   Підтримка психолога на даному етапі може бути пов´язана з постродовою депресією жінки, або з тією самою невключеністю батька в систему “мати-дитина” і подальшим його дистанціюванням.

   При потребі психологу варто роз´яснити майбутнім батькам наступне:

   Якщо в матері встановлена зріла материнська позиція, тоді роди розглядаються як важливий етап спільного досвіду з дитиною. Між матір´ю і немовлям формуються глибокі стосунки і відношення до дитини як до особи.

   Емоційний і тактильний контакт між ними відразу після родів - також допоможе матері швидше переключити свою увагу з процесу обслуговування дитини на процес спілкування з нею.

   А щоб батько зміг якомога раніше сформувати своє відношення до дитини як до особистості, подружжю варто пройти весь період до родів і самі роди – разом (візити до лікарів, ультразвукова діагностика, заняття по підготовці до родів, чоловік особисто активно бере участь у самих родах і не розлучається з дитиною перший час після родів).

   Тут варто розуміти, що в дитини, як і в її батьків - любов один одного тільки почала формуватися і згодом буде ставати сильнішою і глибшою. Тому не варто  очікувати від себе чи від дитини відразу сильних перманентних почуттів теплоти.

 

   Після народження немовляти система спілкування, яка була сформована між батьками і дитиною під час вагітності автоматично переноситься в нові умови – дитину фізично видно і вона повністю залежить від батьків. В здоровій моделі нові внутрішньосімейні стосунки мають скласти трикутник “ЧОЛОВІК-ЖІНКА-ДИТИНА”.

   Варто додати, що часто батьки переживають сильний стрес, коли усвідомлюють, що їхні уявлення про себе як батьків і про дитину (її поведінку) – відрізняються від наявної реальності. Крім того, жінка з часом починає усвідомлювати, що чоловік далі розвивається (в кар´єрі і соціумі), а вона - “поза бортом”.

 

   Виходом для пари у цей час є самостійно або з допомогою психолога:

• внести певні зміни у власну ідентичність саме на основі реальної взаємодії з дитиною. Ідентичність – це власне усвідомлення хто я є (я – дружина; я – професіонал своєї справи і т.д.; і я – мама);
• надати один одному підтримку (практично-побутову, емоційну);
• з часом обговорити і перерозподілити між собою побутові справи по дому і обов´язки по вихованню дитини;
• відповідно до дорослішання дитини (і зміни її потреб) надалі змінювати і адаптувати свою субсистему батьківства “ТАТО-МАМА” немовляти, школяра, підлітка (помимо існуючої субсистеми подружжя “ЧОЛОВІК-ДРУЖИНА”). І в подальшому, якщо будуть інші діти – утворюватимуться субсистеми сіблінгів “БРАТ-СЕСТРА” тощо;
• зі зростанням дитини встановлені границі безпеки при пізнанні світу постійно мають змінюватися;
• при потребі - подружжю пройти Школу батьківства;
• узгоджувати особисті і сімейні цілі.

    Коли в сім´ї народжуються інші діти, сімейні субсистеми знову мають бути перебудовані по тому самому сценарію. Але тут у подружжя вже є досвід і, якщо вони успішно справилися в минулому, тепер їм буде значно легше.

   Труднощі можуть викликати невірна позиція батьків щодо першої дитини, після появи другої дитини. Звична взаємодія, сконцентрована навколо однієї, першої дитини руйнується, щоб включити взаємодію навколо ще однієї дитини. А діти мали би налагодити стосунки між собою (субсистему сіблінгів). Це може бути кризою для первістка, викликати ревність, істерики тощо. Тому першу дитину треба включати в систему стосунків ще під час вагітності її братиком чи сестричкою.

Сексуальне життя пари на післяродовому етапі потребує перерви для фізичного відновлення жінки в залежності від перебігу родів та індивідуального відновлення. Психологічного - в тому числі.

   Надалі парі потрібно теж усвідомити, прийняти і переадаптувати новий формат свого сексуального життя. Характерним може бути як і “раптова можливість” (поки дитина заснула чи відсутня), так і планування заздалегідь часу і місця. Часто, саме для жінки буде більш бажаним планувати наперед не лише сам статевий акт, але і попередній час для власного відпочинку. Тоді сексуальна взаємодія буде їй приємною. Проте це індивідуально, тому тут найважливіше для пари – проговорювати як тепер вони би хотіли і могли організувати своє сексуальне життя.

    

   Як під час вагітності, так і в період післяпологового відновлення – у чоловіків і жінок може виникати зниження сексуального бажання або його збільшення. Якщо жінка на грудному вигодовуванні, то зниження можна пояснити гормональними причинами. В інших випадках, якщо це стає причиною дискомфорту, конфліктів – вартує звернутися до сексолога. Велика вірогідність, що має місце психологічні підсвідомі причини. До прикладу, “Я погладшала і перестала собі подобатися, тому мені стидно оголятися перед чоловіком”, “Я боюся нашкодити дитині в утробі”, “У мам сексу немає” і т.п.

 

 

   Отже, з настанням першої вагітності і народження первістка подружжю потрібно перебудувати сімейну систему: встановити нові міжособистісні стосунки між собою і окремо з дитиною, освоїти нові ролі всередині сім´ї (батька і матері), перерозподілити у парі взаємну відповідальність і обов´язки в домашньому побуті і вихованні дитини, адаптувати свої особисті розклади, цілі і плани (роботу, хоббі, соціальне життя) до нових, постійно змінюючихся реалій.

   Якщо парі потрібна допомога, її професійно можна отримати, звернувшись до психолога. Найкраще до психологів, які спеціалізуються у пре- і постнатальній психотерапії, сімейній психотерапії та до психолога-сексолога – в залежності від теми звернення.

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Кочарян Г. С., Кочарян А. С. Психотерапия сексуальных расстройств и супружеских конфликтов. — М.: Медицина, 1994.
2. Основы психологии семьи и семейного консультирования. // Под ред. Посысоева Н. Н. — М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004
3. Психология семейных отношений с основами семейного консультированияред. // Под ред. Силяева Е. Г. — М.: Издательский центр «Академия», 2002.
4. Уорден М. Основы семейной психотерапии. 4-е международное издание, — СПб.: ПРАйм-ЕВРОЗНАК, 2005